Декрет – час змін і переосмислень. Від цінностей до переконань. Бувають дні, коли я думаю, що моє життя, яку я будувала і привела в той вид, який мені подобався – розвалилася. Просто, як стара будівля, розсипалася.
Будую я нове життя, не знаю. Але точно намагаюся вижити на залишках старої. Начебто сумно, але я розумію, що в хаосі, є свій порядок. Просто його потрібно знайти.
Я завжди знала: хочеш привести думки в порядок, іди в спорт. Там немає думок, там є тільки тіло і цілі. Якщо немає мети, то тіло працює, не даючи рою думок порпатися. Звичайно, можна випити келих чогось або викурити косячок … або піти в спорт. Іноді я б воліла, щось з перших двох варіантів, але я ж мати. До того ж це просто відхід від реальності.
А ось спорт! Він допомагає, навіть коли здається, що нічого не відбувається. Я ходила на йогу кілька місяців і не розуміла навіщо я перебуваю в цьому місці. Йога для мене не спорт, таке … розвага для дівчаток. Але на одному з цих прекрасних занять тренер показала нову стійку. І я запалилася, загорілася.
Все в мені кричало: «Хочу так само!» Довгий час ця стійка була моєю метою. Я була єдиною в групі, хто практикував його на кожному занятті. І в кінці кінців, я досягла результату.
Пізніше, розмірковуючи над своїм досягненням, я усвідомила, що це була перша мета, яку я досягла за дуже тривалий час. Це було тааак круто, відчути, а я все ще «в сідлі». Адже і не довелося нічого глобального досягати, щоб відчути цей сплеск – просто маленька мета, яка дала ресурс для досягнення наступної.
І ось мій інсайт: «Коли ти на нулі, просто знайди те, що запалить. І йди до мети: крок за кроком, в своєму темпі, йди, повзи, скачи, греби однією рукою, не можеш йти – проси про допомогу, нехай несуть друзі.
Маленька мета, яка повернула мотивацію і підвищила самооцінку під час декрету
Надихайтеся! Мотивує! Кличте друзів, нехай несуть вас до мети!
